Говерла

Осінній сорт, одержаний на Львівській дослідній станції садівництва у 1962 р. від схрещування сортів Бере Конгресу і Бере Боск. Знімальна та споживча стиглість плодів настає  в кінці вересня – початку жовтня. При достиганні плоди осипаються.

Дерево: середньоросле, з вузькопірамідальною, компактною кроною. Сумісність з айвою висока.

Запилення та плодоношення: самоплідний, життєздатність пилку сягає 94,9 %, тому може бути хорошим запилювачем для інших сортів, які квітують одночасно з ним. Потенційні запилювачі: Крупноплідна, Конференція, Кучерянка. Скороплідний, дерева вступають в плодоношення на 3-4 рік після посадки. Плодоносить регулярно та рясно.

Плоди: дуже великі (320-380 г), широкогрушоподібної форми. Шкірочка середньої щільності, міцна, при зніманні – сірувато-зелена, з благородною оржавленістю, з яскравим малиново-червоним рум’янцем, при споживчій стиглості – зеленувато-жовта, з благородною жовто-помаранчевою оржавленістю та інтенсивнішим рум’янцем. М’якоть інтенсивно-кремова або майже жовта, ніжна, дуже соковита, напівмасляниста, без грануляцій, приємного кисло-солодкого смаку (4,2-4,5 бали), з сильним ароматом троянди.

Особливості: зимостійкість висока, стійкість до парші та грибкових захворювань висока. Використовують у свіжому вигляді. У сховищах без штучного охолодження плоди зберігаються до кінця січня, в холодильниках – до лютого-березня, при цьому схильні до в’янення, але без погіршення смакових якостей і маслянистості м’якоті.

Рекомендації: при формуванні крони для утворення міцного скелета бажано проводити деформацію і відгинання скелетних гілок.