Парижанка

Зимовий сорт, одержаний у Франції у 1868 р. від схрещування сортів Сен Жермен і Кюре. Знімальна стиглість припадає на початок жовтня, споживча – на середину листопада. Плоди добре тримаються на дереві, не осипаються.

Дерево: сильноросле, із широкопірамідальною, середньозагущеною кроною, відрізняється швидкими темпами росту у молодому віці.

Запилення та плодоношення: частково самоплідний, кращі запилювачі: Таврійська, Вільямс, Улюблениця Клаппа, Якимівська. Скороплідний, дерева вступають у плодоношення на айвовій підщепі на 3-4 рік після посадки, на насіннєвій – на 4-5 рік, сорт високоврожайний.

Плоди: вище середнього розміру (170-190 г), правильної, подовжено-грушоподібної форми. Шкірочка товста, щільна, суха на дотик, з численними сіро-іржавими крапками і прожилками. При зніманні зеленувато-сіра, при достиганні вона світлішає і стає блідо-жовтою, а іржаві крапки і плями набувають буро-червоного відтінку. Зрідка зустрічаються плоди із малопомітним рум’янцем на сонячному боці. М’якоть жовтувато-біла, ніжна, соковита, масляниста, солодка, з легкою кислинкою і слабким ароматом, дуже гарного смаку (4,7-4,9 бали).

Особливості: зимостійкість середня, стійкість до парші висока, до термічного опіку листя – середня. Використовують у свіжому вигляді. Транспортабельність висока. В холодильнику зберігаються до квітня.

Рекомендації: сорт відрізняється високою вибагливістю до умов вирощування  – для одержання хороших врожаїв із гарною якістю плодів потребує родючих, достатньо зволожених ґрунтів, що добре прогріваються, а також довгого і теплого вегетаційного періоду, тому плоди потрібно знімати якомога пізніше.