Сніговий кальвіль

Зимовий сорт  походження якого не визначене. Є припущення, що його було виявлено у Придніпровській долині (Симиренко В.Л., 1995). За даними В.М. Яропуда (1969), родоначальне дерево сорту було знайдено 1850 року в селі Студене  на Вінніччині. Знімальна стиглість плодів настає в середині вересня, споживча – в листопаді. 

Дерево: сильноросле з широкоокруглою пониклою досить густою кроною. Плодоносить на кільцівках і плодових прутиках. Зимостійкість середня. Стійкість проти парші вища за середню, борошнистої роси висока.

Запилення та плодоношення: квітує в середні терміни, недовго. Схильність до самоплідності слабка. Кращі запилювачі: Айдаред, Антонівка, Джонатан, Зоря Поділля, Мекінтош. У плодоношення вступає з четвертого року після садіння. Урожайнсть дерев – 35-80 кг.

Плоди: середнього розміру (110-140 г), досить одномірні, округло-конічні, трохи ребристі у верхній частині, світло-зелені або зеленувато-жовті, з тьмяно-оранжевим розмитим рум’янцем на сонячному боці та дрібними білими малопомітними підшкірковими цяточками. М’якоть біла, щільна, дрібнозерниста, ніжна, доброго кисло-солодкого смаку (7,2-7,8 бала). Шкірочка тонка, щільна, еластична, гладенька, блискуча, суха.

Особливості: стійкість проти збудників основних грибних хвороб, висока та щорічна врожайність, універсальне призначення плодів. Транспортабельність висока. У звичайному сховищі зберігаються до січня, в холодильнику  – до березня.