Вижниця (Vyzhnitsa)

Осінній сорт, одержаний на Львівській дослідній станції садівництва від схрещування сортів Бере Гарді і Жозефіна Мехельнська. Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня, споживча – від початку знімальної стиглості до кінця жовтня – першої половини листопада.

Дерево: швидкоросле, крона у молодому віці пірамідальна, в період плодоношення оберненопірамідальна, розлога. Сумісність з айвою висока.

Запилення та плодоношення: самобезплідний, кращі запилювачі: Говерла, Улюблениця Клаппа, Стрийська. Дерева вступають у плодоношення на насіннєвій підщепі на 6-7 рік після посадки, на айві – на 3-4 рік. Плодоносить регулярно та рясно.

Плоди: великі (240-300 г), одномірні, правильної грушоподібної форми. Шкірочка середньої товщини, суха, у період знімальної стиглості плодів зелена, у численних великих сірих підшкірних цятках, що переходять у невеликі плями, які створюють ефект суцільної оржавленості. При достиганні набуває яскравого золотаво-жовтого відтінку. М’якоть кремова, дуже соковита, ніжна, масляниста, без грануляцій, відмінного кислувато-солодкого смаку (4,5-4,8 бали), з мигдальним ароматом.

Особливості: зимостійкість висока, стійкість до парші, борошнистої роси, плямистості листя – висока. Використовують у свіжому вигляді. В холодильнику зберігаються до січня-лютого, смакові якості не змінюються.

Рекомендації: при формуванні крони для утворення міцного скелета бажано проводити деформацію і відгинання гілок. Цей прийом також сприятиме прискоренню плодоношення.